середу, 4 лютого 2015 р.

Загальновідомі псевдоніми українських письменників


Брати псевдонім - така ж давня письменницька традиція, як і літературна праця. Практично кожен майстер пера, який публікувався, користувався псевдонімом. Причини були різні: скромність, побоювання неуспіху та переслідувань, незадоволення звучанням свого імені.

Панас Мирний – Рудченко Панас Якович
Олександр Олесь – Кандиба Олександр Іванович
Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван Карпович
Григорій Квітка-Основ'яненко – Квітка Григорій Федорович
Марко Вовчок – Вілінська Марія Олександрівна
Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Семенович
Микола Хвильовий – Фітільов Микола Григорович
Остап Вишня – Губенко Павло Михайлович
Іван Багряний – Лозов'ягін Іван Павлович

вівторок, 3 лютого 2015 р.

Готуємось до ЗНО

Історія літератури: культурно-мистецькі об'єднання й літературні угруповання в Україні

«Руська трійця» — літературна група, утворена М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем у 1834 році у Львівській духовній семінарії. Метою групи була культурно-просвітницька й літературна діяльність. Видавши альманах «Русалка Дністрова» (1837), у якому були вміщені авторські й фольклорні матеріали українською мовою, учасники дали поштовх ровитку української культури на Західній Україні.
«Покутська трійця» — об’єднання письменників Покуття (Івано-Франківщина) кінця XIX — початку XX ст. (В.Стефаник, М.Черемшина, Л.Мартович). Появі «Покутської трійці» сприяло те, що всі її учасники разом навчалися, захоплювалися історією й культурою свого краю. Глибоко осмислюючи навколишню дійсність, митці, які належали до об’єднання, були впевнені в тому, що території, які перебувають під владою Австро-Угорщини, є невід’ємною частиною України. Це сприяло тому, що у своїй творчості письменники орієнтувалися на українську мову, хоча водночас широко використовували діалектний матеріал.
ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури) — літературне об’єднання, що виникло в Харкові (1926-1928) й відстоювало ідею творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!» До складу входили М.Яловий, М.Куліш, П.Тичина, Ю.Яновський, Ю.Смолич та ін.
Празька школа поетів — умовна назва українських поетів-емігрантів, які творили переважно в Празі та Подєбрадах у міжвоєнне двадцятиліття. Естетика «пражан» ґрунтувалася на принципах історіософізму, націотворчого пафосу й відданості красі. До цієї групи відносять Є.Маланюка, Ю.Дарагана, Л.Мосендза, Юрія Клена, Н.Лівицьку-Холодну, О.Лятуринську, О.Ольжич, О.Телігу.

Готуємось до ЗНО

Історія літератури: художні методи, напрями та течії літератури

Погляд на історію української літератури дає можливість виявити деякі тенденції й закономірності її розвитку. Говорячи про ці тенденції й закономірності, зазвичай використовують терміни «художній метод», «напрям», «течія».
Метод — спосіб пізнання й відображення дійсності письменниками. Виділяють два основних художніх методи — реалістичний і романтичний.  
Романтичний метод характеризується пізнанням світу в його духовних вимірах і відображенням цих уявлень у художніх творах із виразно суб’єктивної позиції (як би хотілося, щоб було). Романтичний метод, навпаки, передбачає осягнення дійсності поза акцентованою увагою до її конкретної, реальної, видимої частини. Для митця справжньою є ідеальна, бажана, уявна дійсність, яку можна пізнати лише чуттєво, інтуїтивно, позасвідомо, тобто ірраціональними (нерозумними) способами, у результаті чого художній твір по-іншому репрезентує знання автора.Реалізується в таких стилях і напрямах: орнаментальний стиль, бароко, сентименталізм, романтизм, модернізм.
Реалістичний метод характеризується пізнанням світу в його реальних виявах і відображенням цього знання в художніх творах з об’єктивної позиції (так, як є). Реалістичний метод характеризується тим, що увага митця зорієнтована на осмислення видимого, конкретного, матеріального світу, пошук логічного, раціонального й закономірного у світобудові з наступним утіленням цих знань у художній формі (творові).Реалізується в таких стилях і напрямах: монументальний стиль, реалізм Відродження, класицизм, реалізм.

Готуємось до ЗНО

Система віршування
Система віршування — залежний від особливостей фонетичної системи національної мови історично вироблений спосіб утворення віршового ритму. В українському віршуванні виділяють три системи: силабічну, тонічну й силабо-тонічну, інколи говорять також про верлібр як окрему систему.
Силабічна система віршування розглядає спосіб творення вірша за принципом рівності кількості складів у рядку (найчастіше 13, рідше-11) з одночасним нехтуванням їх наголошеності чи ненаголошеності. При цьому рядок розбивається паузою на дві частини, кожна з яких має ознаки синтаксичної й змістової завершеності. Римування парне, рима переважно жіноча. Силабічне віршування характерне для мов, що мають постійно наголошені склади (наприклад, чеська — перший, польська — передостанній, французька — останній тощо).
При тонічній системі віршування вірш твориться за принципом рівності кількості наголосів у рядках із одночасною відсутністю поділу цих рядків на стопи. Характерними рисами тоніки є: не обов’язково однакова кількість складів у рядку; різномісність наголосів у рядках; особлива роль прикінцевого наголосу, підтримуваного паузою й клаузулою; обов’язкова наявність рими; виразне членування вірша на долі, або побудова його у вигляді «драбинки» тощо.
Силабо-тонічне віршування - це спосіб творення вірша, заснований на закономірному чергуванні наголошених і ненаголошених складів із одночасним дотриманням принципу рівності й кількості складів у рядку.

Готуємось до ЗНО

Аналіз художнього твору

Як і все в цьому світі, літературні твори можуть бути схарактеризовані з погляду змісту (тема, ідея, мотиви) і з погляду форми (сюжет, композиція, художні засоби виразності тощо).
Зміст художнього твору — відображена в художньому творі за допомогою словесних засобів об’єктивна дійсність на підставі її осмислення й інтерпретації митцем відповідно до його ідейно-естетичних, філософських, соціально-політичних і под. поглядів. Звичайно зміст твору багатоплановий і передбачає вміння читача належним чином витлумачити його.
Зміст твору визначається темою та ідеєю й розкривається у відповідній формі (у жанрі відповідного роду літератури, у задовільній сюжетно-композиційній та образній системах тощо). Зміст тісно пов’язаний із формою твору: зміст вимагає певної форми, у свою чергу форма диктує певні вимоги до змісту.
Тема (від гр. tema — те, що лежить в основі) — це фрагмент реальності, що став письменнику матеріалом для осмислення та художнього втілення в літературному творі. Таким фрагментом може бути історична подія, суспільне явище, життя, думки, почуття людини тощо. Іншими словами, тема — це те, про що твір. Вибір життєвого матеріалу для художнього втілення не випадковий: митець завжди обирає такий матеріал, на якому найповніше йому вдасться донести до читача якусь ідею.

Готуємось до ЗНО

Жанри творів ЗНО

Назва творуАвторЖанр
"Ой Морозе, Морозенку"народісторична пісня
"Чи не той то хміль"народісторична пісня
"Бондарівна"народбалада
"Маруся Богуславка"народдума
"Віють вітри"Маруся Чурайпісня
"Засвіт встали козаченьки"Маруся Чурайпісня
"Слово про похід Ігорів"анонімнийгероїчна поема
"Повість минулих літ"Нестор Літописецьлітопис
"De libertate"Г.Сковородаліричний вірш
"Всякому місту - звичай і права"Г.Сковородаліричний вірш
"Бджола та Шершень"Г.Сковородабайка
"Енеїда"І.Котляревськийбурлескно-травестійна поема

Готуємось до ЗНО

Роди літератури
Лірика — народжується з серця, почуттів, що переживає особа, яка висловлює свої почуття, а почуття, як відомо, не дія й не подія, а внутрішній стан.
Драма — народжується з розмови двох учасників, тобто з діалогу, що розвивається від початку розмови до її кінця і є своєрідною діяльністю учасників — дією.
Епос — народжується з розповіді про те, що відбулося й що осмислене учасниками діалогу, тобто про подію.