Можливо,
і вас уже відвідували думки про гастарбайтерство чи навіть еміграцію. Можливо,
і вам на рідній землі буває тоскно, холодно й безвихідно — бо нема на Україні
спокою та злагоди в суспільстві, і життя стає начебто гіршим і гіршим, і дерева колись були вищі, і вода
чистіша, і люди щасливіші. І здається, що десь там, далеко, звідси не видно, —
там усе інакше.
У цій книзі Наталка Доляк пише про
українок: відданих, працьовитих, лагідних, зосереджених, гарних і, звісно,
по-своєму нещасливих. Не знайшовши собі місця на Батьківщині, гнані нещасливою
долею та безгрошів’ям, Галина, Наталка та Лариса їдуть на нелегальні заробітки
за кордон. Вони тепер мають красиві нові імена
(Халла, Таша й Лаура) і пристойну, як на свої мірки, зарплату. Але чи
достатньо для щастя тисячі євро на місяць?
Книга особливо актуальна зараз, коли
тисячі заробітчан щодня їдуть шукати кращого життя чи долі, коли відстань
руйнує сім’ї, коли діти стають сиротами при живих батьках.
