вівторок, 3 лютого 2015 р.

Готуємось до ЗНО

Історія літератури: культурно-мистецькі об'єднання й літературні угруповання в Україні

«Руська трійця» — літературна група, утворена М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем у 1834 році у Львівській духовній семінарії. Метою групи була культурно-просвітницька й літературна діяльність. Видавши альманах «Русалка Дністрова» (1837), у якому були вміщені авторські й фольклорні матеріали українською мовою, учасники дали поштовх ровитку української культури на Західній Україні.
«Покутська трійця» — об’єднання письменників Покуття (Івано-Франківщина) кінця XIX — початку XX ст. (В.Стефаник, М.Черемшина, Л.Мартович). Появі «Покутської трійці» сприяло те, що всі її учасники разом навчалися, захоплювалися історією й культурою свого краю. Глибоко осмислюючи навколишню дійсність, митці, які належали до об’єднання, були впевнені в тому, що території, які перебувають під владою Австро-Угорщини, є невід’ємною частиною України. Це сприяло тому, що у своїй творчості письменники орієнтувалися на українську мову, хоча водночас широко використовували діалектний матеріал.
ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури) — літературне об’єднання, що виникло в Харкові (1926-1928) й відстоювало ідею творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!» До складу входили М.Яловий, М.Куліш, П.Тичина, Ю.Яновський, Ю.Смолич та ін.
Празька школа поетів — умовна назва українських поетів-емігрантів, які творили переважно в Празі та Подєбрадах у міжвоєнне двадцятиліття. Естетика «пражан» ґрунтувалася на принципах історіософізму, націотворчого пафосу й відданості красі. До цієї групи відносять Є.Маланюка, Ю.Дарагана, Л.Мосендза, Юрія Клена, Н.Лівицьку-Холодну, О.Лятуринську, О.Ольжич, О.Телігу.


МУР (Мистецький український рух) — об’єднання українських письменників і культурних діячів в еміграції (І.Багряний, Є.Маланюк, Т.Осьмачка та ін.) в Німеччині та Австрії після Другої світової війни, які мали на меті консолідувати зусилля для розвитку української культури в умовах існування тоталітаризму в СРСР. Головою МУРу був У.Самчук.
Нью-Йоркська група поетів — об’єднання українських поетів-емігрантів (Б.Бойчук, Б.Рубчак, Ю.Тарнавський, Е.Андієвська, П.Килина, Віра Вовк), засноване 1958 р., які, ставлячи на меті розвиток культури за кордоном як частини національного мистецтва, відстоювали принципи індивідуальності кожного митця, його унікальності й водночас причетності до загальнонародних джерел.
Шістдесятники (шістдесятництво) — культурно-мистецька течія, що постала на хвилі «хрущовської відлиги» 60-х рр. XX ст. (В.Симоненко, Л.Костенко, І.Драч, Д.Павличко, Б.Олійник, М.Вінграновський, Гр.Тютюнник, В.Стус). Світоглядними засадами шістдесятництва були: лібералізм, гуманізм і антропоцентризм, духовний демократизм, етичний максималізм, космізм, активний патріотизм, культурництво, сакральне сприйняття рідної мови та історичної пам’яті.
«ЛуГоСад» — одне з перших в Україні після часів Розстріляного Відродження неофіційне об’єднання митців, літературно-мистецьке угруповання, засноване 1984 року Іваном Лучуком, Назаром Гончаром і Романом Садловським у Львові. Назва цієї групи утворена з перших літер прізвищ митців. їх поезія характеризується чітким і послідовним застосуванням положень постмодернізму.
«Бу-Ба-Бу» (абревіатура від «Бурлеск-Балаган-Буфонада») — літературне угруповання, утворене Юрієм Андруховичем, Віктором Небораком та Олександром Ірванцем 17 квітня 1985 р. у Львові. Уже саме розшифрування абревіатури вказує на деякі засадничі принципи літературної діяльності й особливості поетики митців. Фактично ж, їх діяльність — це уведення в українську літературу постмодернізму в його яскравому вигляді. Самі «бубабісти», за словами Ю. Андруховича, свої позиції в житті (бо «велике БУБАБУ — це стиль життя» (В. Неборак)) й літературі окреслювали в таких поняттях: «демократичні», «ліберальні», «відкриті», «недогматичні», «карнавальні», «безсмертні», «релігійні», «синтетичні (різнобічні)», «урбаністичні», «національні», «філологічні».
«ПРОПАЛА ГРАМОТА» — літугруповання київських поетів Юрка Позаяка, Віктора Недоступа та Семена Либоня, яке проіснувало з кінця 1980-х до початку 1990 рр. Результатом спільної творчої діяльності стала однойменна збірка «Пропала грамота», що вийшла 1991 року, викликавши шалене зацікавлення з боку читацької аудиторії. Характерними ознаками творчої манери учасників угрупування є пародійність, іронічність, змішування високого й низького, гра з формою й змістом, при цьому й неабиякий ліризм і яскраво виражений «філологічний вишкіл».
«Червона фіра» — літературне угруповання, утворене 1992 року харківськими студентами Сергієм Жаданом, Ростиславом Мельниковим та Ігорем Пилипчуком. За стилістикою митці різнилися. Група проіснувала недовго, проте за час спільної діяльності молоді поети провели декілька мистецьких акцій у Харкові та інших містах України. Саме з активністю цієї групи можна пов’язувати повернення в «зросійщений» Харків духу відродження 20-30-х років XX століття, коли це місто було осередком мистецького життя, експериментів та епатажу.
«Нова дегенерація» — літературне угруповання, утворене Сергієм Процюком, Іваном Ципердюком та Іваном Андрусяком, що виникло в Івано-Франківську. Митці схилялися до активної розробки постмодерної естетики, позначеної водночас виразним національним колоритом, та творення «станіславського тексту» (Станіслав — колишня назва Івано-Франківська).
Асоціація українських письменників — об’єднання молодих українських митців, які не погоджувалися з політикою й специфікою діяльності Національної спілки письменників, до якої значною мірою входили митці ще радянської епохи.

Немає коментарів:

Дописати коментар