четвер, 31 березня 2016 р.

Навчаємо мислити критично!

           

      Інтерес до технології критичного мислення як освітньої інновації з’явився в Україні близько десяти років тому. Критичне мислення починалось як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів. Розвиток критичного мислення стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних або інших обставин, без ефективного вирішення проблем, значна частина яких не передбачувана.



             У методичній літературі специфіку навчальної технології розвитку       
         критичного мислення описано так. По-перше, навчальний процес має
         ґрунтуватися на науково-обгрунтованих закономірностях взаємодії
         особистості та інформації. По-друге, фази цієї технології (методисти
         виділяють виклик, осмислення, рефлексію) вимагають від учителя
         максимальної гнучкості, що її спричинюють умови навчання та індивідуальні
         особливості учнів. По-третє,  технологія  дає змогу  здійснювати навчання на
         основі принципів співробітництва, спільного планування навчальної
        діяльності та повного її осмислення.
             Будь-яка використовувана в технології розвитку критичного мислення  
        форма роботи, будь-який метод має ґрунтуватися на трьох фазах.  
Перший етап актуалізація пізнавальних процесів — "виклик".
На цьому етапі вчитель вирішує три завдання:
ü Пробудити, викли­кати зацікавлення, схвилюва­ти, спровокувати учнів думати, згадувати те, що вони знають.
Для цього він спирається на на­буті знання та досвід учнів, про­понує згадати, що їм відомо з даної теми, проаналізувати свої знання, спрямувати мислення у відповідне русло. Це дозволяє вчителю окреслити рівень та коло знань учнів, які згодом поповнять­ся новими; відкоригувати помил­ки мислення.
ü Актуалі­зувати мислення учнів, пам'ятаючи, що навчання —це активна діяльність.
Активне залучення означає, що учні мають усвідомити своє мислення у своїх словах через письмо або мовлення. Використовуючи різноманітні методи, форми та прийоми, вчи­тель активізує участь учнів у на­вчальному процесі, провокуючи їх до цілеспрямованого мислення, демонстрування вже набутих знань, висловлювання особистих думок, вибору форм навчання, мотивації інтересу до даної теми, критичного сприйняття нової інформації, усвідомлення здат­ності до саморозвитку та самоактуалізації.

ü Визначає мету та завдан­ня навчання, формує інтерес учнів і розуміння мети вивчення даної теми (питання, проблеми), розви­ває внутрішню мотивацію до цілеспрямованого навчання; підтримує пізнавальну активність учнів.
Другий етап — засвоєння змісту.
Головними завданнями цього етапу є:
ü підтримка зацікавленості, викликаної на першому етапі;
ü стимулювання старання учнів;
ü відстеження засвоєння но­вих знань.
На даному етапі відбу­вається безпосереднє ознайом­лення учня з новою інформацією шляхом:
·        читання тексту;
·        перегляду фільму;
·        прослуховування лекції;
·        виконання експерименту тощо.
Активність учнів проявляється в тому, що вони:
·        ставлять запитання;
·        роблять помітки в уривках тексту, які викликають сумнів, нерозуміння тощо.
Коли учень керує своїм розу­мінням, він:
·        включається в процес уве­дення нової інформації в схему знань, які вже має;
·        мимоволі зіставляє нове з тим, що йому вже відомо;
·        щоб досягти розуміння, бу­дує «мости» між новим і вже відо­мим.
Учитель стимулює діяльність учнів, заохочує такі методи як аналіз, синтез і порівняння.
Третій етап — осмислення (рефлексія).
На цьому етапі вчитель вирішує два важливих завдання:
ü Спонукання учнів висловлю­вати своїми словами отриману інформацію, бо ми краще запа­м'ятовуємо те, що формуємо в особистому контексті.
ü Сприяння обміну ідеями між учнями, в результаті чого збага­чується словниковий запас та ак­тивізуються здібності до самови­яву.
На цьому етапі уроку відбувається:
·        осмислення учнями нового матеріалу;
·        адаптація нових понять в осо­бистій системі знань учня, тобто зміна вже існуючого уявлення;
·        реструктуризація сформова­них зв'язків, що формує місце для нової інформації;
·        засвоєння й закріплення знань.
Досить актуальним на сьогодні методом формування критичного мислення є різні види дискусій, дебатів.
Дискусії і дебати дозволяють ефективно розв’язувати проблеми через самовираження, вчитися аналізувати ситуацію, добирати аргументи для розв’язання проблеми, розвивати комунікативні навички.
Хід дискусії:
1.     Оголошується проблемне питання дискусії.
2.     У групі одна пара обирає позицію «ЗА», інша – «ПРОТИ».
3.     Кожна пара обговорює свою позицію, добирає аргументи на її підтримку.
4.     Через деякий час утворюються нові пари, які складаються з учасників, що займали одну і ту ж саму позицію, але з інших груп.
5.     Учасники в нових парах порівнюють свої аргументи, додають за необхідності нові.
6.     Учасники повертаються до своїх початкових пар, маючи «удосконалений список» аргументів.
7.     Проводиться дискусія у своїй групі серед двох пар.
8.     Кожний учасник дискусії викладає власну позицію, скориговану під час дискусії, у вигляді есе.
         Універсальним збудником думки та емоцій учнів є прийом Незакінчені речення. Цей прийом дає можливість учням висловитись, визначивши певну
 тему. Вчитель формулює початок речення і пропонує закінчити його:
-    Коли б я був…
-         Таке рішення було ухвалено, тому що…
-         Це мій улюблений герой, бо…
Для висловлення враження від знайомства з творчістю письменника  або прочитаного твору використовується Вільне письмо. Дана стратегія допомагає зібрати докупи свої думки через записування їх без зупинки. До уваги не беруться помилки, стиль. Суть роботи полягає в тому, щоб допомогти учням зафіксувати свої емоції, не соромлячись їх і не боячись їх демонструвати.
         Подобається дітям і дає певні результати інтелектуальна розминка  - входження в урок. За першими літерами імені головного героя твору треба записати слова – асоціації, які виникають під час читання.
         Досить ефективні під час колективного обговорення прийоми Мозковий штурм та Мікрофон. Мозковий штурм спонукає кожного проявляти свою уяву і творчість, що досягається шляхом висловлення думок усіх учнів. Прийом Мікрофон дає можливість сказати щось швидко по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
Стратегія Кола Вена допомагає учням скласти порівняльну
характеристику героїв. У першому колі записуються риси характеру одного героя, у другому – іншого, а в перетині – те, що їх об’єднує.
         Метод шести капелюхів мислення Едварда де Боно. В основі – ідея паралельного мислення: конструктивного мислення, при якому різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують.
Метод шести капелюхів – це простий і практичний спосіб розділення процесу мислення на шість різних режимів, кожен з яких представлений метафоричним капелюхом певного кольору. 
·        Білий капелюх наводить на думку про папір. Білий капелюх зв'язаний із інформацією. Одягаючи білий капелюх, ми запитуємо: "Яка інформація у нас є?"; "Яка інформація нам потрібна?"; "Якої інформації нам не вистачає?"; "Як нам одержати відсутню інформацію?"; "Які питання ми повинні задати?" Білий капелюх використовується для того, щоб спрямувати увагу на наявну чи відсутню інформацію.
·        Жовтий капелюх: Жовтий колір наводить на думку про сонце й оптимізм. Під жовтим капелюхом ми робимо пряме зусилля знайти переваги пропозиції: "Що в цьому гарного?" Навіть якщо ідея нам не подобається, жовтий капелюх просить нас знайти в ній гарні сторони. "Які переваги?"; "Кому це вигідно?"; "Відкіля з'являться переваги?"; "Які  цінності?"
·        Чорний капелюх: Це, можливо, найкорисніший капелюх. І він, без сумніву, найчастіше викорисовується. Чорний колір нагадує про мантію судді. Чорний означає обережність. Чорний капелюх не дає нам зробити що-небудь небезпечне. Чорний капелюх вказує на ризик і говорить, чому щось може не вийти. Однак чорним капелюхом не можна зловживати, тому що зловживання небезпечне саме по собі.
·        Червоний капелюх: Червоний наводить на думку про вогонь і тепло. Червоний капелюх зв'язаний з почуттями, інтуїцією й емоціями. Ви можете не усвідомлювати, чому вам щось подобається або не подобається. Коли використовується червоний капелюх, у вас з'являється можливість описати свої почуття й інтуїцію без будь-яких пояснень. Ваші почуття існують, і червоний капелюх дає можливість їх викласти.
·        Зелений капелюх: Зелений нагадує про рослини, ріст, енергію, життя, це капелюх енергії, творчості. Під зеленим капелюхом ми вносимо пропозиції й обговорюємо нові ідеї й альтернативи. Він дозволяє думати про можливості. Коли використовується зелений капелюх, кожний прикладає творчі зусилля.
·        Синій капелюх: використовується для розгляду самого процесу мислення: "Що нам робити далі?"; "Чого ми досягли на даний момент?". Синій капелюх використовується або на початку обговорень, щоб вирішити, чого ми хочемо досягти в його результаті  мислення, або  щоб упорядкувати послідовність застосовуваних капелюхів і підсумувати досягнуте.
При допомозі шести капелюхів встановлюються певні правила гри: «людина, яка в цю мить думає і поступає саме так».
Притча про старого майстра
(Т. Д. Зинкевич-Евстигнеева, Т. М. Грабенко  Игры в сказкотерапии. – СПб., Речь, 2006 – с. 48)
Колись давно, а може, й недавно, жив на світі старий мудрий майстер. З усіх земних багатств був у нього лише кольоровий фетр. Але майстер мав золоті руки й прекрасну мудру душу. Він дарував людям щось більше, ніж головні убори ― капелюхи, кепки, панами й чепчики. Забравши своє замовлення, люди виходили з майстерні старого Капелюшника одухотвореними, рішучими і натхненними. Чи ж варто говорити, як славився своїм умінням Майстер, які вдячні були йому люди за капелюхи, які несли Великий секрет Великого Майстра?..
Минали роки. Настав час, коли Майстер покинув цей світ, залишивши своїм шістьом синам свою славу, майстерню, обрізки кольорового фетру й... шість різнокольорових капелюхів ― білий, чорний, жовтий, червоний, зелений і синій. Капелюхи були настільки вишукані, що, певно, мали б належати дуже багатій і успішній людині.
― Мабуть, основна батьківська спадщина ― це ті гроші, які нам заплатить замовник капелюхів, ― вирішили сини майстра. Безумовно, вони коштують дуже дорого і ми станемо багаті! Ми поділимо гроші порівну й помандруємо світом, щоб знайти свою долю, ― планували сини.
Але спливав час, а багатий замовник так і не з'явився.
― Дивно, ― міркували сини, ― останнє замовлення майстра мало бути найдорожчим. Але якщо ніхто за ним не приходить, може, ми залишимо ці капелюхи собі?
І сини вирішили поділити між собою батьківську спадщину.
― Я беру собі капелюх білого кольору, ― заявив перший син. ― Він такий витончений і чудовий, що я зможу красуватися на балах і прийомах. Я вже не буду почувати себе усього-на-всього сином простого капелюшника.
― А я візьму чорний капелюх, ― сказав другий син. ― Чорний пасуватиме до будь-якого костюма. У цьому капелюсі я буду строгий, елегантний і непомітний у будь-якій ситуації. Упевнений, він принесе мені щастя!
― А я, мабуть, виберу жовтий, ― сказав третій син. ― У наших краях так мало сонячних днів, я так сумую за ними. Жовтий капелюх, хоч і вимагає особливого костюма, подарує мені радість і посмішку! А той, хто посміхається, завжди щасливий.
― Нехай моїм капелюхом стане червоний, ― вигукнув четвертий син. ― Я завжди мріяв виділятися з натовпу, мені завжди подобалося, коли на мене звертають увагу. У червоному капелюсі мене помітять усі! Мене любитимуть жінки!
― Зелений капелюх такий оригінальний! ― зауважив п'ятий син. ― Мені здається, зелений капелюх зробить мене еталоном нової моди. Мені подобаються несподівані рішення, я беру зелений капелюх!
― Ви розібрали всі капелюхи, ― мовив шостий син. ― Мені залишається тільки взяти синій. Дивно, але ви звільнили мене від проблеми вибору. Я поклався на випадок й одержав те, що вибрав би й сам! Проблема вибору... ― задумався шостий син, ― треба, мабуть, над цим поміркувати.
Спадщину старого майстра було розділено між його синами. Вони дбайливо зібрали обрізки кольорового фетру, замкнули майстерню і на світанку вирушили кожний у своєму напрямку.
Минуло чимало часу, перш ніж сини старого майстра знову зібралися разом під дахом батьківської майстерні. Сидячи біля вогню, кожний із них розповів свою історію, і всі були вражені тим, як спадщина Майстра вплинула на його долю.
Син, який узяв собі Білий капелюх, став поважною людиною, посів високий пост радника в одній могутній країні, став чітким, послідовним і незворушним. Розповідаючи історію свого життя, він перелічував факти й події, опускаючи свої переживання. Брати дивувалися таким змінам, але слухали з великою повагою.
Володар Чорного капелюха став дотепним і в'їдливим. Розповідаючи про людей, з якими його звела доля, він влучно описував їхні слабкі сторони й недоліки, створюючи гротескові портрети. Здавалося, він живе в країні дріб'язкових і тупуватих людей, хоча було відомо, що мешканці міста, у якому оселився другий син майстра, були гідними громадянами. Отже, і цей син Капелюшника зробив непогану кар'єру, тому що вмів заздалегідь попереджувати місцевого бургомістра про помилкові рішення.
Жовтий капелюх зробив третього сина оптимістом. Виявилося, що він живе в найкращому місті, жителі якого ― чудові люди. Він радіє сонцю, вирощує квіти й займається благодійництвом.
Поки брати розповідали свої історії, один із них час від часу нетерпляче підхоплювався, то радісно аплодуючи, то в розпачі заламуючи руки, то роздратовано кидаючи свій Червоний капелюх. Брати спостерігали за ним із цікавістю, адже не кожен так емоційно реагує на життєві пригоди. Виявилося, що четвертий син Капелюшника став актором, сценічне ім'я якого всім п'ятьом було добре відоме! Хазяїн Червоного капелюха був актором без амплуа! Завдяки його емоційності й чутливості він геніально грав і драматичні, і комічні, й трагічні ролі. Як і хотів, він став дуже знаменитим. Але ― от лихо! ― у звичайному житті йому так і не вдалося навчитися стримувати свої почуття...
         Коли черга розповідати дійшла до п'ятого сина Старого Майстра, той розклав на столі фотографії. Брати побачили його в товаристві знаменитих людей. Ось йому потискує руку президент найсильнішої держави, ось дає інтерв'ю знаменитому журналістові, а тут бере участь у відкритті своєї виставки…Хазяїн Зеленого капелюха був знаменитий, але скромний. Він прекрасно малював, складав вірші й писав музику. До всього, за що б не брався, він підходив по-своєму, нетрадиційно. Він мав чимало винаходів у різних галузях. Найбільші фірми запрошували його консультантом, його ідеї принесли успіх багатьом людям.
Останній із синів Капелюшника зняв свій Синій капелюх, і всі брати побачили, скільки мудрості й любові випромінюють його очі. Він став Учителем, багато хто звертався до нього за порадою, а король довірив йому виховувати спадкоємця...
Сини старого Майстра зрозуміли, яку дивовижну спадщину залишив їм батько. І захотілося кожному з них зняти свій капелюх, адже він вже багато чого навчив, і приміряти капелюхи іншого кольору. Так брати розвинули в собі нові якості, що дозволило їм стати щасливими.
З тих пір минуло багато, а може, і небагато часу, але різнокольорові капелюхи живуть серед людей і дозволяють себе одягати тим, хто прагне навчитися чогось нового...
Отже:
  Білий капелюх:         інформація.
  Жовтий капелюх:      логічний позитив.
  Чорний капелюх:     критика. 
   Червоний капелюх:  почуття та інтуїція.
  Зелений капелюх:   креативність.

  Синій капелюх:     організація процесу.

Немає коментарів:

Дописати коментар