Обласний літературний конкурс «Відлуння заповітів земляків», присвячений 150-річчю від дня народження Миколи Дмитрієва

   13 жовтня 2017 року на базі Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана  Котляревського був проведений обласний літературний конкурс «Відлуння заповітів земляків», присвячений 150-річчю від дня народження Миколи Дмитрієва. На конкурс  запросили  майже 50 кращих юних дослідників та літераторів - початківців із різних куточків Полтавщини. 

 

       Саме Микола Дмитрієв вважався одним із найближчих соратників класика Панаса Мирного, його духовним побратимом. У 1905 році з Панасом Мирним, Григорієм Коваленком та Георгієм Маркевичем Микола Андрійович заснував у Полтаві перший на Наддніпрянщині україномовний журнал «Рідний край».Згодом Микола Дмитрієв започаткував і перше в Україні видавництво педагогічної літератури «Український учитель».Кошти на життя фаховий юрист заробляв адвокатською практикою, роботою в земстві та окружному суді. У його будинку вечорами збиралася культурно-мистецька еліта, сюди ж — як до знаного юриста — із передмістя сходилися селяни, які називали його «своїм адвокатом». А у вихідні Микола Дмитрієв виїздив до Яресьок – щоб відпочити та отримати наснагу працювати далі. 
     Яскраве життя Миколи Андрійовича Дмитрієва раптово обірвалося на сорок другому році життя – 6 липня 1908 року. Він потонув у річці Псьол, поблизу села Яреськи, рятуючи сільську дівчину. Пожертвував собою, адже був ще молодим, повним сил і завзяття. 
   Вірш юної дослідниці  Діани Громадецької, учениці 9 класу Селещинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, - саме про останні моменти життя нашого відомого земляка.

Дума про вічне

От і настав нарешті липень безтурботний.

День такий задушливий спекотний.                                                

На річку Псьол іду, щоб відпочинуть:

там хвилі тихо і мрійливо плинуть.

Крик раптом тишу розірвав. Почулося чи  ні?

Може, перевтомився і здалося так мені.

На берег вибіг. Хто там посеред річки вирина?

Це дівчина! Сама, а тут страшенна глибина!

Всього сорок один! Скільки ще зробить  ти мусиш!

Лихе передчуття кольнуло: «Смерть і не обдуриш!»

Хутчій у воду! Адже безцінне людське життя!

Невже попереду  чекає темрява і забуття?..