субота, 17 січня 2015 р.

Власне висловлення

Методичні поради щодо написання власного висловлення

Тести зовнішнього незалежного оцінювання знань з української мови передбачають перевірку вмінь та навичок, якими володіє учень при створенні власного висловлення.
Виконання творчого завдання з’ясовує, наскільки учасник тестування уміє сформувати і
грамотно написати зв’язне повідомлення у вигляді тексту, чи може він проаналізувати
поставлену проблему , дати свій варіант її бачення та розуміння. Також важливим є вміння логічно структурувати це повідомлення, дотримуючись правил композиційної побудови тексту і відтворюючи всі її рівні. Отже, що необхідно знати про текст? Як упоратись із написанням творчого завдання?
 Почнемо з найголовнішого – з тексту.
 “Текст (лат. textum – зв’язок, побудова, тканина) – зв’язне письмове чи усне повідомлення, що характеризується змістовою і структурною цілісністю й завершеністю, орієнтацією автора на певного адресата. Складниками тексту виступають речення, а також лексико-граматичні засоби зв’язку речень у цілісну комунікативну одиницю” ( Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / за ред. С. Єрмоленко. - К., 2001. - С. - 182).
 Отже, текст – це змістова єдність вищого порядку, ніж речення, в ній можливе панорамне розгортання думок, більший обсяг інформації. Для того, щоб думки набули вигляду зв’язного повідомлення, вони мають бути об’єднані однією темою, яка й формує зміст тексту, визначає його структуру, тобто композицію. Структура передбачає дотримання позицій, які вважаються необхідними для кращого сприймання, розуміння й усвідомлення поданої у тексті інформації. Ці позиції відомі: вступ, основна частина, висновок. Важливо, аби всі думки (й у вступі, й в основній частині, й у висновках) мали між собою логічний зв’язок, який у тексті реалізується граматично.
 Наші думки, знання, спостереження, споглядання, емоції можуть виражатися вербально - словами, об’єднаними у зв’язний текст. Залежно від характеру викладу думок (тобто мовлення) текст має такі різновиди: роздум, розповідь, роздум. Формат зовнішнього незалежного оцінювання передбачає написання власного висловлювання у формі роздуму.
 Як відомо, роздум - такий тип мовлення, який передає хід міркувань мовця, його ставлення до світу, до людей, певних явищ, дій, враження від них. У роздумах відтворюються не лише вербальні здібності мовця, а й його інтелект, обізнаність, психологічні характеристики (тип психіки, темперамент, характер). Як правило, роздум має внутрішню та зовнішню мотивацію, яка стає приводом до міркування (наприклад, якийсь життєвий факт чи подія,прочитана книга чи зустріч із непересічною людиною й ін.)

Приклад написання власного висловлення
Для ілюстрування того, як слід працювати з темою, скористуємося прикладом.
Візьмемо таку тему: «Ніколи не довіряй своєму підлеглому, який не знаходить жодних хиб у свого начальника» (Коллінз). Зрозуміло, що передусім треба провести роботу з темою, сформулювати власну ідею щодо теми, а вже потім працювати в напрямку створення конструкції майбутнього твору-роздуму. Уявімо, що перші етапи вже пройдені. Зараз ми маємо створити конструкцію твору. Одним з варіантів конструкції може бути такий:

Теза. На мою думку, Коллінз має рацію, стверджуючи, що справжній керівник ніколи не повинен довіряти підлеглому, який не знаходить жодної вади у свого начальника.
Аргумент 1. Я так думаю, тому що переконаний: будь-яка людина має у своєму характері певні вади, недоліки. Ідеальних, бездоганних у всіх відношеннях людей, у тому числі й керівників, просто не може існувати, оскільки тоді світ був би ідеальним, але, на жаль, цього ми аж ніяк не спостерігаємо в реальному житті.
Приклад до аргументу 1. Це твердження про недосконалість людської натури в цілому, а відтак, і натури керівників, можна підтвердити безліччю прикладів із художньої літератури. Зупинюся лише на одному. Згадаймо головного героя поеми давньої української літератури «Слово про похід Ігорів». Ігор – князь, керівник своєї землі і людей. За словами невідомого автора, він наділений багатьма чеснотами: і сміливістю, і розумом, і шанобою до своїх дружинників. Водночас йому притаманні й негативні якості: надмірне славолюбство й певна недалекоглядність. Якби Ігор був ідеальним, то чи трапилися б усі ті недобрі події, що їх зображує давній співець у поемі. Безперечно, ні. Саме ідеальність натури Ігоря стає причиною сумних не лише для князя, а й для всього руського народу наслідків.
Міні-висновок. Таким чином, приклад підтверджує мою думку про те, що ідеальних людей, у тому числі й керівників, годі знайти. Тож якщо немає ідеальних керівників, то підлеглий як критична і чесна людина мав би бачити вади свого керівника, але чомусь він їх не помічає. Найімовірніше, що цей підлеглий просто або нчесна, або боязка людина, чи просто підлабузник.
Аргумент 2. Цей висновок дозволяє піти далі й запропонувати ще один аргумент на користь виправданості думки, висловленої Коллінзом: довіряти нечесним, боязким, хитрим людям небезпечно, бо це може призвести до кепських наслідків. Керівник має з обережністю ставитися до тих людей у своєму оточенні, які приховують від нього правду. Зокрема й щодо його вад і прорахунків. Якщо він їм довіриться, то може зазнати багатьох проблем.
Приклад до аргументу 2. Життя дає нам багато прикладів того, як довіра керівника до нечесного підлеглого може коштувати дуже дорого як для самого керівника, так і для його організації. Розкажу про одну з таких життєвих ситуацій. У нашому селі головою колгоспу колись був непоганий чоловік N. Люди шанували його за порядність, хазяйновитість. Не один рік він головував, а отже, незабаром навколо нього утворилося коло «наближених»: вони його «найбільше шанували». І він їм повірив… за це він пізніше й поплатився: виявилося, що його шанувальники вже давно за плечима керівника «крутили» свої, а не колгоспні справи. А відповів за це перед законом саме голова.
Міні-висновок. N. був непоганою людиною, але довірився підлеглим, які виявилися нечесними по відношенню до нього як керівника. Якби він вчасно розгледів, що під «овечими шкурами» ховаються справжні вовки, то все, мабуть, склалося інакше.
Загальний висновок. Отже, думка Коллінза про те, що справжній керівник ніколи не повинен довіряти підлеглому, який не знаходить жодної вади у свого начальника, послідовно підтверджується низкою доказів і прикладів. Єдине, що б я додав насамкінець, так це уточнив би формулювання мудрої Коллінзової поради для керівника: справжній керівник повинен навчатися розпізнавати нечесних підлеглих, у цьому йому допоможе їхнє мовчання в той час, коли вада цього керівника видна і сліпому.

Алгоритм написання власного висловлення
Щоб раціонально побудувати свою діяльність на цьому етапі, варто передусім уважно ознайомитися з умовою тестового завдання , яка йде після формулювання теми.
Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, які найкраще підтвердять Ваші міркування. Проілюструйте Ваші думки посиланнями на приклади з художньої літератури (зазначте автора й назву твору, укажіть проблему, порушену письменником, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки
Роботу запишіть на бланку Б. У разі потреби використовуйте чернетку. Орієнтовний обсяг роботи – 1 сторінка (200-250 слів). Текст обсягом до 100 слів екзаменатори не перевірятимуть.
Як бачимо, для формулювання характерна чіткість в умовах, які слід виконати, щоб робота вважалася такою, що відповідає заданим критеріям. Таким чином, від вас при написанні твору-роздуму вимагається ні більше ні менше, як написати твір, у якому чітко й послідовно будуть дотримані всі умови завдання.
Зараз розгляньмо розташування частин твору, де першою частиною йде теза. Такий алгоритм керований логікою почергового введення аргументів до тези й прикладів до аргументів. Його схема і логіка така:
Теза. Я думаю так!
Аргумент 1. Я так думаю, тому що…
Приклад до аргументу 1. Мої міркування найточніше ілюструє такий приклад…
Аргумент 2. Я так думаю, тому що…
Приклад до аргументу 2. Мої аргумент найточніше може проілюструвати такий
приклад…
(Аргументи 3, 4, 5…, приклади 3, 4, 5, висновки до них )…
Загальний висновок. Отже, думка про те, що…послідовно стверджується низкою доказів, які виразно ілюструються прикладами, що дозволяє робити висновок про виправданість мого погляду на…(виправданість думки, висловленої в темі; невиправданість думки, висловленої в темі; часткову справедливість (істинність) думки, висловленої в темі).
Варто наголосити, що в цьому алгоритмі намічені всі необхідні, відповідно до умови тестового завдання, точки. Утім, цей алгоритм, як засвідчує практика, доцільно ускладнити. Елементом ускладнення будуть проміжні висновки після аргументів і прикладів. Назвімо їх міні-висновками. Схематично цей алгоритм буде мати такий вигляд:Теза.
Аргумент 1.
Приклад до аргументу 1.
Міні-висновок до аргументу й прикладу 1. Ілюстрація виразно засвідчує, що
Аргумент 1 належним чином підтверджує мою тезу.
Аргумент 2.
Приклад до аргументу 2.
Міні-висновок до аргументу й прикладу 2.
(Аргументи 3, 4, 5…, приклади 3, 4, 5, висновки до них ).

Загальний висновок. Практична виправданість уведення міні-висновків мотивується тим, що після кожного фрагмента доведення тези, тобто після аргументу і прикладу, є можливість узагальнити сказане. Завдяки цьому, по-перше, удасться переконатися в тому, що в попередньому фрагменті доводиться саме теза, по-друге, удасться забезпечити вихід до другого (нового) аргументу або загальних висновків.

Немає коментарів:

Дописати коментар