Роди літератури
Лірика — народжується з серця, почуттів, що переживає особа, яка висловлює свої почуття, а почуття, як відомо, не дія й не подія, а внутрішній стан.
Драма — народжується з розмови двох учасників, тобто з діалогу, що розвивається від початку розмови до її кінця і є своєрідною діяльністю учасників — дією.
Епос — народжується з розповіді про те, що відбулося й що осмислене учасниками діалогу, тобто про подію.
Лірика (від гр. lyra — струнний музичний інструмент, під акомпанемент якого в Стародавній Греції виконували пісні й вірші) — один з основних літературних родів (поряд з епосом і драмою), у якому життя відображається через передачу почуттів, думок, переживань людини (ліричний герой) в певних обставинах, під впливом певних подій. Специфікою лірики є те, що в ній з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора (або ліричного героя) до об’єкта зображення й сюжет фактично відсутній. Вести мову про сюжет, подієвість у ліриці є можливість лише з огляду на певний розвиток почуттів, про які йдеться у творі.
Жанри лірики: вірш, пісня, елегія, послання, медитація, гімн, ідилія, мадригал, епіталама, ліричний портрет, етюд, ода, епіграма та ін.
Тематичні різновиди лірики: інтимні, або особисті; громадянські, або політичні; патріотичні, пейзажні, філософські та ін. твори.
Драма, або драматургія (від гр. drama — дія) — один із літературних родів (поряд з епосом і лірикою), який об’єднує твори, що змальовують світ у формі дії, яка розгортається шляхом діалогів і монологів дійових осіб. Драматичні твори здебільшого призначені для сценічного втілення. За структурою поділяються на акти (дії) та яви (частина твору з незмінною кількістю дійових осіб; при зникненні когось або появі нового починається нова ява).
Жанри драматургії: комедія, драма, трагедія, трагікомедія, трагіфарс, водевіль та ін.
Тематичні різновиди драматургії: історичні, соціально-побутові, соціально-психологічні, філософські та ін. твори.
Епос (від гр. epos — слово, розповідь) — один із трьох основних родів художньої літератури (поряд із лірикою й драмою), який об’єднує твори, орієнтовані на зображення зовнішнього світу, розповідь про людей (персонажі, герої) і події від третьої особи й найчастіше репрезентовані прозою. Епос художньо змальовує життя як факт, тобто як те, що вже відбулося в минулому, як подію, що осмислюється ніби «збоку», неупереджено, об’єктивно. Тоді як лірика дивиться на світ суб’єктивно, її цікавить внутрішній світ людини, а драма репрезентує життя відразу в дії, тобто світ показаний у ній як дія. Епос не може уникнути взаємодії з лірикою й драмою: в епічних творах є ліричні відступи, діалоги й монологи.
Жанри епосу: епопея, роман, повість, оповідання, новела, нарис, казка, ескіз, шкіц, образок та ін.
Тематичні різновиди епосу: історичні, соціально-побутові, соціально-психологічні, пригодницькі, фантастичні та ін. твори.
Ліро-епос є проміжним способом зображення дійсності в художніх творах. Епічний спосіб зображення може тісно переплітатися зі способами, притаманними іншим родам літератури, утворюючи видові форми (жанри) синкретичного (проміжного) типу, наприклад, роман у віршах (епос + лірика), драматична поема (драма + лірика + епос), поема, балада, байка, співомовка (лірика + епос).
Ліро-епічні твори характеризуються сюжетністю, тобто зображують події, і водночас виразною почуттєвістю.
