ü Весна
– особливий період для Шевченка, адже всі найголовніші події сталися саме в цей
період його життя. 9 березня він народився. 25 квітня 1838 року став вільним
від кріпацтва. 26 квітня 1840 світ уперше побачив «Кобзар». 5 квітня поета
заарештували, а 7 квітня 1857 року Тарас Григорович отримав звістку про волю.
ü Відомий
художник Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського, який розіграли 22
квітня 1838 року в лотерею. Представники царської родини «щедро» жертвували
гроші: Олена Федорівна — 400 рублів, Олександр Миколайович — 300, Олена
Павлівна — 300 рублів. Пообіцяли, та не дали. 2500 рублів (еквівалент 45 кілограмам
чистого срібла) сплатили Павлу Енгельгардту за свободу Шевченка, а тисячу
карбованців, яких так і не дочекалися від царської сім’ї, доклали друзі Тараса.
ü Кобзар
обожнював зоряне небо. Теплими літніми ночами він міг гуляти надворі аж до
самісінького ранку, мовляв, «незчисленні зіроньки не пускають мене в хату».
Однією з улюблених пісень Кобзаря була «Ой, зійди, зійди, зіронько, та
вечірняя».
ü Тарас
Григорович Шевченко був людиною середнього зросту. Зберігся «Формулярний список
про службу лінійного Оренбурзького батальйону №1» за 1953 рік, у якому
зазначено зріст рядового Шевченка 2 аршини і 5 вершків, що дорівнює 164, 46 см.
ü Традиційно
на портретах у підручниках Шевченко постає перед дітьми людиною похилого віку з
суворим обличчям у високій шапці та кожусі. Насправді ж після звільнення
колишній кріпак став популярним портретистом у Петербурзі, мав добрий прибуток, а
тому вдягався досить модно. Так, у
своєму щоденнику Тарас із задоволенням описував придбання ним за 100 рублів
плаща-макінтоша.
ü Друзями
Кобзаря були відомі постаті. Про хороші стосунки поета з Іваном Сошенком,
Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем
Жуковським та Карлом Брюлловим знають усі. Проте в Академії мистецтв Шевченко
товаришував із Василем Штернбергом, із яким вони були «нерозлийвода». Коли
останній у 1840 році вирушав до Італії, то отримав примірник «Кобзаря» з
присвятою: «Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся – Згадай мене,
брате!» А от після повернення із заслання Шевченко подружився з геніальним
темношкірим актором-трагіком Айрою Олдриджем.
ü У
«Кобзареві» (1840) слово «Бог» зустрічається 630 разів. «Зробити філософією святого
Письма своєю філософією зможе зробити тільки справжній біблієць, яким був
Шевченко», — писав Василь Щурат. Шевченко вважався святим мучеником за віру
старообрядцями уральськими козаками, які служили у форті біля мису Кос-Арал
1848 року.
ü Європу
Шевченко асоціював із різними речами. Франція викликала в нього образи ідеалів
свободи, рівності й братерства, легковажної моди, розкішних палаців та смачних
вин. Вишукані манери поет асоціював з Англією. При згадці Німеччини уявляв
акуратність, чистоту та порядок. Італія була для Кобзаря «країною чудес» із
«столицею світу» Римом, де він так мріяв побувати. Нідерланди змушували його
згадати тюльпани, а Швейцарія дарувала уяві альпійські краєвиди.
ü У
«Кобзарі» слово «калина» Шевченко вжив 385 разів, а всього у творах він згадував про неї 965 разів.
Перебуваючи на Мангишлаці, Тарас Григорович створив понад 20 малюнків,
присвятивши їх шовковиці, агашу (маслині), вербі. 1850 року поет посадив гілку
верби, яку привіз із міста Гур’єв, у Новопетрівському укріпленні. Із неї
виросло величне дерево.
ü З
усіх напоїв Шевченко найбільше любив чай. У його автобіографічній повісті
«Художник» описується чайна церемонія в художника Карла Брюллова. Поет пив його
скрізь – удома, в Академії мистецтв, улюбленому трактирі петербурзьких митців
«Берлін», у поштових каретах. Зрештою, чай – це останнє, що смакував поет за
лічені хвилини до своєї смерті.
.png)
.png)
.png)
